Carpathian tourist customs and traditions

Memories of the trip в "Wild Guards " (Carpathians) 11/11/2016 Recently I was lucky to visit the Carpathians. This was my first tour as a tourist, so it was interesting to observe local tourist habits.

Firstly, I was very impressed with the ritual of burning tourist shoes. We must assume that this tradition is based on the ancient traditions of sacrificing people, but given the fact that the number of tourists has recently fallen, the custom is only supported for mountain boots.

Тож обираються гарні черевики, бажано шкіряні, фірмові, дорогі та ритуально спалюються - зазвичай на четвертий ранок походу. Іноді власник черевиків, яким випала доля стати жертвою, всіляко намагається зіпсувати їх перед ритуалом (наприклад, відірвати підошву, тощо), але досвідчений інструктор все одно надійно примотає мотузкою та скотчем.

Друга цікава традиція карпатських туристів – це лякання ведмедів. З самого початку походу туристи приваблюють ведмедя різними згадками та жартами про нього. Такі розмови ведуться під час усього маршруту та на привалах ввечері біля вогнища. Допитливий ведмідь, почувши, що розмова йде про нього, обов’язково зачаїться десь поруч. І ось тут настає головний момент, кульмінація! Лягаючи спати, треба голосно спитати щось на кшталт: «А з якого боку ведмедя смачніше їсти – з голови, або з ніг?». І ось коли наляканий ведмідь серед ночі почне ревіти від жаху, треба обізвати його «оленем», чи ще якоюсь мирною тваринкою і почати робити міцний спис з трекінгової палки та будь-якого ножа. Тоді, гарантовано наляканий ведмідь буде ще довго ревіти по лісах, але вже далеко від вас.

Якщо вам не пощастить налякати ведмедя, то ви можете спробувати його насмішити, намагаючись залізти на смереку. Але в нас цього разу все обійшлося простим залякуванням.

Дуже приємна традиція осінніх походів у Карпати – це гриби. Туристи зазвичай збирають усі гриби, а потім ввечері при світлі вогнища та ліхтарика їх перебирає інструктор. Традиційно гриби у горах додаються до будь яких страв – до каші, до супу, до чаю і навіть до борщу! До речі, невідомо як, яким чином і які саме гриби провідник додає у чай, але саме після цього вечірнього чаю посиденьки біля вогнища стають справжнім джерелом чорного фольклору! Деякі інструктори схоже добре знаються на тих грибах (може вони їх у каву додають?), бо їм відомі найбільш хардові зразки. На жаль не вдалося запам’ятати усі жарти та анекдоти, але це стане приводом повторити подорож ще раз.

Також традиційно під час осіннього походу робляться не тривалі зупинки на те, щоб трохи підфарбувати язика чорницею та іншими ягодами. Це робиться для того, щоб туристи мали більш жахливий вигляд – раптом ведмідь їм трапиться вдень та вони не встигнуть виконати повний ритуал лякання ведмедя. Але якщо все ж таки доведеться смішити ведмедя, турист з чорним язиком, що лізе на ялинку виглядає кумеднішим.

Ну, а якщо без жартів, то похід по Горганах вийшов неймовірно цікавим! Ці жовті інопланетні кам’яні ландшафти, м’які казкові ліси, хвилі гірських хребтів навкруги від обрію до обрію – все це справжній природний скарб. Незважаючи на те, що похід вимагає чималих зусиль, враження від Карпат надають стільки енергії , що не встигаєш всю її витратити під час походу. Окрема велика подяка інструкторам Олегу та Андрію за те що помножили ці враження на два. Адже гадаю, що нічого б такого не вийшло, якби не зібралась така гарна компанія! Тож дякую усім! До зустрічі в Карпатах!

Олена Гончарова