Пурпурові вітрила

Група зустрічається на залізничному вокзалі Феодосії. Після розподілу продуктів та спорядження ми підемо до автобуса. Дорогою завітаємо до руїн середньовічної Генуезької фортеці, а точніше – до вежі Костянтина. Лише 30 хвилин маршруткою і ми біля підніжжя гори Климентьєва, улюбленого місця всіх кримських парапланеристів. Це навіть не гора, а довгий та рівний хребет вздовж якого ми йтимемо. З висоти буде добре видно загадкову безстічну долину озера Бараколь, численні виноградники, димчасті вершини масиву Кара-Даг, а також Коктебель і тепле Чорне море. Невтомні парапланеристи будуть розважати нас своїми піруеттами у потоках теплого морського вітру. А в кінці шляху на нас чекає фотосесія на скелястих обривах гори Коклюк біля білосніжної колонади "Звездопад воспоминаний".

Серед глибоких лісистих балок і випалених сонцем пагорбів петляє стародавня торгова дорога, що колись з’єднувала кримськотатарську столицю Солхат (Старий Крим) із узбережжям. Зараз все змінилося: багата столиця перетворилася на скромне селище, а жвава дорога стала лісовою стежкою, стежкою О.Гріна. Саме нею великий романтик ходив у гості до свого друга, поета "землі Кіммерійської" – Максиміліана Волошина.
Опинившись на високому березі Старокримської долини, ми зупинимося ненадовго, щоб помилуватися мінаретами численних мечетей, величним гірським масивом Агармиш (на схилах якого Бондарчук знімав "9 роту" та "Обітований острів") і вдихнути повними легенями дивовижне цілюще повітря Старого Криму.
Потім ми знову підемо вглиб лісу. Там, на схилі гори Гриця, притулився дуже давній і дуже красивий вірменський монастир Сурб-Хач, який вражає унікальним різьбленням по каменю та цілющими гірськими джерелами. Неподалік від монастиря ми й розкинемо наш наметовий табір.

Цей день мине у густій тіні старокримського лісу. Лише зрідка виходитимемо на лисі вершини гір, щоб пересвідчитися, що до краю лісу ще далеко. Стає зрозуміло, чому ці місця так любили ченці та партизани. Як ніби підтвердження сказаному, дорогою завітаємо до Сурб-Степанос – романтичних руїн ще одного вірменського монастиря. Наступний пункт програми – місце під назвою "Лісова глушь". Сама назва говорить сама за себе. Крізь цю глушь ми прориватимемося до вечора. І якщо не будемо "гальмувати", то перед тим, як влаштуємось на ночівлю, звідаємо вершину гори Френк Мезер. Тут збереглось кілька "кам'яних ящиків". Так називають могильні споруди таврів – напівлегендарного племені, що населяло Крим тисячі років тому.

Сьогодні ми відвідаємо місця, які лише кілька десятиліть тому (під час «холодної війни») були оповиті непроникною завісою таємниці. Піднявшись на кам’яний купол гори Сандык-Кая, далеко внизу ми побачимо чарівне село з червоними черепичними дахами. Але якщо придивитися, ви помітите численні ряди колючого дроту, що оточують долину. Навіть тут, на горі, все обліплено іржавими снопами «колючок». Для чого це все? Все просто. Під сусідньою горою зберігався... ядерний арсенал Чорноморського флоту. Сьогодні село Краснокаменка розсекречено, і ми трохи поблукаємо серед ліній оборони, спустившись до нього. По дорозі ми відвідаємо священне джерело в печері біля Кизиташського монастиря та мальовничі червоні скелі, що оточують невеликий каньйон (Кизил-Таш це «червоний камінь» татарською).

Традиційно, чим ближче до кінця походу, тим насиченіші стають дні. Цей день розпочнеться на широкій просіці трубопроводу. Тут зручно йти та зручно оглядатись – дерева не заслоняють вид. А вид у нас на кам’яну лінзу гори Носоріг, зубчастий «фортецевий» хребет Таракташ і гору Спляча Краса. Від полуденної спеки нас вкриють ліси, що оточують трасу Судак-Коктебель. І вже ближче до вечора ми "випливемо" на хребті Ечки-Даг. Усівшись над прірвою на вершині неприступної скелі Куш-Кая, ми познайомимося з новими приголомшливими пейзажами з арсеналу Східного Криму. З одного боку – Сонячна долина та випалена сонцем півострів Меганом, з іншого – сяючий у променях вечірнього сонця красень Карадаг. На ночівлю ми стаємо поблизу джерела на південному схилі Ечки-Дага. Далеко внизу плескається море і гудуть барабани "індіанців" з Лисячої бухти.

Сьогодні встанемо раніше, щоб до настання спеки спуститися до моря, до Лисої Бухти. Цей знаменитий дикий пляж – улюблене місце хіппі, йогов, нудистів та інших миролюбних неформалів. Ми пройдемо Лису від кінця до кінця, спостерігаючи за життям цієї веселої різношерстої компанії і періодично пірнаючи в море, щоб трохи освіжитися. Ми прямуємо до підніжжя масиву Карадаг до так званої Біостанції (сад з екзотичними деревами, Дельфінарій, зоологічний музей та чудовий пляж). Там ми наймемо катер, щоб здійснити невелику морську подорож навколо згаслого вулкана Карадаг і водночас поблизу побачити знамениті Золоті ворота. Катер висадить нас на набережній Коктебеля, де й закінчиться наш тур. У разі шторму, замість морської прогулянки, можна здійснити 4-годинну пішу екскурсію на Карадаг. З Коктебеля, де ми опинимося близько 16:00, ходять прямі маршрутки до Сімферополя (2,5 години), Феодосії (30 хвилин) та Судака (30 хвилин).