Великий травневий похід

З Сімферополя група переїжджає до початку маршруту в Малий маяк. Звідти, повз кар’єр і гору Парагільмен, ми розпочнемо підйом на плато Бабуган. На ночівлю розмістимося в лісі біля джерела Талма.

Ще кілька годин лісом – і ми виберемося на відкритий простір плато. Нам доведеться повністю перейти Бабуган, щоб до вечора дістатися найвищої точки Криму – вершини Роман-Кош. Ночуватимемо неподалік, трохи нижче перевалу Гурзуфське сідло.

Рано-вранці ми пройдемо Беседку Вітрів, що примостилася на самому краю обриву, високо над Аю-Дагом та Артеком. Гори тягнуться суцільною стіною, змінюються лише назви плато – Гурзуфська, Нікітська, Ялтинська яйла. Ялту ми розглянемо особливо ретельно з різних ракурсів і в різний час доби. До вечора ми південним схилом хребта спустимося до старого партизанського прихистка Кош, де й заночуємо.

Оскільки ми зійшли з хребта, треба скористатися цим, щоб зробити невеликий обхідний шлях і відвідати Великий каньйон Криму. Ми підійдемо до нього зі сходу, повз скелю Орлине Гніздо та стоянки Бойки. Каньйон ми спочатку оглянемо згори, з північного його краю, а потім спустимося на саме дно й сходимо до ванни Молодості.

Настав час знову підійматися на плато. Ми підемо туди через водоспад Срібні струмки. Неподалік розташоване штучне озеро, вода якого наповнює широку мережу перлинних каскадів. Ще вище буде лісничий кордон Чайний домик, якому вже декілька століть. Ще трохи лісу і ми знову на плато. Цього разу це Ай-Петрі. Зліва сяють білизною "космічні яйця" Бедене-Кир. Десь попереду канатна дорога. А ми підемо направо, в мальовничу котловину Беш-Текне, де розташуємося на ночівлю.

Продовжуючи свій шлях на захід, ми йтимемо тим самим плато, що й учора. Але воно виглядає зовсім інакше. Стежка петляє крізь густі зарості колючого терновника та кизилу, цілий сад диких яблунь і груш. Гори поступово стають нижчими, а безкрає море – ближчим. До моря веде стара стежка Шайтан-Мердвень (Чортові Сходи). Нею ходили ще римляни, а ми… не підемо. Нам ще рано до моря :)

Вздовж знаменитих зубців Фороссько-Кастропольської скельної стіни ми підійдемо до найкрасивішої Форосської церкви. Неважко здогадатися, що десь поруч Форос. А ось він і є, далеко внизу! А ми знову вгору. Через перевал Байдарські ворота вибираємося на черговий гірський хребет. Зачекайте трохи. За ним нас чекає бухта Ласпи та ночівля на березі моря.

Ще раз зануримось у море і знову підемо штурмувати скелі. Сьогодні ми збираємося перевалити через мис Айя. Під нами так званий Загублений світ, трохи вище на скелі – військова база, а вдалині на горизонті вже видно мис Фіолент і Севастополь. Мета близька! Ночуємо ми знову біля моря – серед реліктових сосен урочища Інжир.

Вздовж моря через пляжі Золотий та Срібний ми підберемося до генуезької фортеці Чембало, яка контролює вхід у Балаклавську бухту. Там, на набережній Балаклави закінчиться наш похід. Звідси за півгодини можна дістатися до Севастополя. А можна й не поспішати, сходити на протилежний берег бухти, на екскурсію в підземну базу підводних човнів.