Сплав Дністром на катамаранах (6 днів)

Зустріч групи в Тернополі на залізничному вокзалі. Переїзд до річки: дорогою зупиняємось у Бучачі біля руїн замку Потоцьких XIV-XVII ст. на скелястому мисі над Стрипою. Далі - село Нижнів, де Дністровський каньйон тільки набирає глибину: прямовисні стіни з фіолетуватого сланцю вже тут помітні.

На березі збираємо катамарани, вантажимо речі й проходимо інструктаж з техніки безпеки. Після цього відчалюємо. Перша зупинка вниз за течією - селище Коропець, де в Дністер впадає однойменна річка. Тут стоїть палац Станіслава Бадені (перебудова 1893-1906, віденський ренесанс) у парку з екзотами, серед них - старі гінкго. Сам будинок давно в аварійному стані: 2013 року впав купол, тож дивимось його ззовні, не як музей.

Ночівля в наметах на березі. Намети, спальники й каремати дає тур.

Продовження сплаву правим і лівим берегом каньйону. З води виходимо до середньовічної печерної церкви в скелі над Дністром (скит біля Раковця; точне датування розходиться від княжої доби до XIII-XIV ст.). Келії видовбані в вапняку, з річки їх легко проґавити.

Далі - водоспад Дівочі сльози між селами Ісаків і Петрів: вода сочиться по травертиновій брилі над Дністром і справді нагадує сльози. У травні 2019 року головна нависла брила обвалилась у річку; місце лишилось, але виглядає інакше, ніж на старих фото. Поруч у скелі - сліди печери відлюдника.

Над річкою стоїть сторожова вежа Раковецького замку XVII ст. (національна пам'ятка). Від чотирикутної фортеці з кількома вежами вціліли східна вежа й уламки муру; колись тут була переправа через Дністер. Ночівля знову в наметах.

Сплав до гирла Стрипи. Звідси піднімаємось на Червону Гору біля села Берем'яни: девонські пісковики з оксидами заліза справді червоні, скелі стоять терасами, а згори відкривається Берем'янський каньйон і петля Дністра. Схил піднімається приблизно на 150 м над річкою.

Мікроклімат тут один з найтепліших на Тернопільщині: південна експозиція швидко гріє камінь, сніг на вершині рідко лежить довше дня-двох навіть у сувору зиму. Місцеві називають це «дністровськими субтропіками». На схилі - ботанічна пам'ятка «Берем'янська наскельно-степова ділянка»: ковила, півники, наскельні степи.

Між Берем'янами і Сокільцем над водою стирчать два лісисті пагорби - Велика і Мала Говди; у 1930-х тут був притулок для водних туристів. Ночівля на березі.

Продовження сплаву лівим берегом. Дві близькі пам'ятки каньйону: Хмелева стіна (Хмелівська ділянка НПП «Дністровський каньйон») і берег біля села Шутроминці. Схил над Хмелевою - крутий лівий берег з девонськими відслоненнями, лучним степом і горицвітом. Яром Хмелівського струмка зривається каскад водоспадів до 6-8 м.

Біля Шутроминців на лівому березі - Дорогичівські скелі, геологічна пам'ятка. Між Шутроминцями і Литячами на межі сіл є водоспад Печери; якщо час і рівень води дозволяють, підходимо з води. Це одна з найтесніше «затиснутих» ділянок каньйону на лівому березі: річка йде під стіною, а не розлогою долиною.

Стоянка на березі. Завтра - днівка, тож речі можна не пакувати «в бойовий».

Днівка: катамарани лишаємо в таборі й пішки йдемо в урочище Червоне між Нирковом і Устечком. Джуринський (Червоногородський) водоспад на річці Джурин - найвищий рівнинний водоспад України: три каскади, близько 16 м заввишки і до 20 м завширшки. Водоспад, імовірно, штучний (старе русло перерізали заради млина); популярна легенда про турків 1672 року, які нібито відвели річку, щоб замкнути замок на острові, джерелами не підтверджується. До 1950-х на каскаді стояв млин, потім коротку добу працювала ГЕС.

За десять хвилин ходу - руїни Червоногородського замку XVII ст. і сліди зниклого міста Червоногород. Поруч - мури костелу XVIII ст. Сухе старе річище Джурина ще читається як петля навколо замкового пагорба.

Купання в нижньому каскаді - за погодою і бажанням; каміння слизьке. Увечері повертаємось до наметів на Дністрі.

Останній день на воді. Сплав до Заліщиків: місто лежить на лівому березі в чаші меандру, який Дністер обходить майже кільцем, а схили навколо піднімаються до 300 м. Колись тут був кліматичний курорт і виноградарський осередок міжвоєнної Польщі.

У місті - парк (колишній маєток Бруницьких, серед дерев є велике гінкго) і костел Святого Станіслава XIX ст. Після розбору катамаранів - трансфер до Тернополя. Якщо лишається час, дорогою можна заїхати до замків у Чорткові, Теребовлі чи Микулинцях; це не гарантована зупинка, а запасний план на вільне вікно.