Кримська легенда - Камені в долині Качі

Жила в селі дівчина, звали її Зюлейка. У неї було все: вона була красивою, доброю, з ясним розумом. Жила Зюлейка з матір'ю, бідною вдовою. А в долині неподалік Зюлейки жив грізний Топал-бей. Але ніщо не було таким страшним, як його двоє синів. Вони були ліниві, жадібні та злі. Все навколо тремтіло від страху. Брати темними ночами нишпорили селами, вривалися в хати поселенців, брали з собою все дороге, забирали дівчат. І жодна з них не вийшла живою із замку Топал-бея.

Коли брати поверталися з полювання через село Зюлейки, побачили її, і кожен вирішив: вона буде моєю. Брати розлютилися, кинулися один на одного, але вчасно зупинилися. І сказав один другому: хто перший її спіймає, тому вона й належатиме.

І рушили обидва до дівочого села. Прийшли до хатини Зюлейки. Не було чоловіків, які б могли захистити дівчину. Зюлейка почула, як хтось лізе у вікно. Гукнула матір і вибігла за двері. Вона бігла по дорозі, а мати за нею. Брати були поруч, ось вони вже за спиною, обидва вмить схопили її, тягнуть і роздирають дівчину з двох боків. Вона закричала:

- Я не хочу бути в руках злої людини. Нехай ляжу каменем на дорозі. А ви, прокляті, скам'яніте на своє лихо!

Сильне слово було в дівчини. Вона почала вростати в землю, ставати каменем. І два брати лягли біля неї уламками скель.

Підбігла мати, побачила, як Зюлейка і брати-звірі одягаються в камінь, і сказала:

- Я хочу все життя дивитися на цей камінь, бачити свою доньку.

А в матері було таке сильне слово, що, як упала на землю, так теж стала каменем.

І відтоді вони стоять у долині річки Качі, неподалік від Бахчисарая.

Топал-бей - кульгавий бей.

Бей - князь, представник знаті.

Крим тимчасово окупований Російською Федерацією. Наразі це не місце для туризму.