Максимальна глибина Чорного моря

Чорне море досить глибоке порівняно з іншими морями, що омивають Україну. Якщо порівняти його з Азовським (середня глибина лише близько 7 м) або навіть із Середземним, різниця відчутна: тут є справжня «яма» на кілька кілометрів у висоту, заповнена водою, яка майже не змішується з поверхнею.

Основні цифри

За сучасними батиметричними даними (EMECS, EMODnet, експедиції «Атлантіс-II», 1969):

площа (без Азовського): близько 436 400 км²;
обʼєм води: близько 547 000 км³;
середня глибина: близько 1250 м (у старих довідниках іноді наводять 1197 м);
максимальна глибина: 2212 м (у Енциклопедії України зустрічається 2245 м);
довжина (схід-захід): близько 1175 км.

Якщо зняти всю воду, на дні зʼявиться котловина глибиною більше двох кілометрів.

Де найглибша точка?

Найглибше місце знаходиться на Евксинській (Чорноморській) абисальній рівнині (Euxine abyssal plain) у центральній частині басейну, трохи південніше від Ялти. Саме тут ехолот зафіксував 2212 м.

Абисальна рівнина займає близько 12% площі моря. Дно там пологе (уклон близько 1:1000), але оточене крутими схилами: Кримським, Кавказьким, східним і західним причерноморським уступами. З північного заходу до центру тягнеться широка континентальна мілина (до 190 км шириною): глибини там зазвичай до 100-160 м, місцями трохи більше 200 м. Далі мілина різко обривається на континентальний схил. На південному узбережжі (Туреччина, Грузія) мілина вузька, часто менше 20 км, і схил крутий, з підводними каньйонами.

Порівняння з іншими морями

Чорне море: середня ~1250 м, максимум 2212 м.
Середземне море: середня ~1540 м, максимум 5267 м.
Азовське море: середня ~7 м, максимум ~14 м.
Балтійське море: середня ~55 м, максимум ~459 м.
Каспійське море: середня ~211 м, максимум ~1025 м.
Марморне море: середня ~494 м, максимум ~1370 м.

Чорне море глибше за Каспій і Марморне, але в середній глибині поступається Середземному. Зато воно унікальне іншим: це найбільший у світі мероміктичний басейн, де вода на глибині практично не змішується з поверхневою. Для України контраст особливо різкий: Азовське можна перейти по пояс, а за кілька десятків кілометрів у відкритому Чорному морі вже півтора кілометра води над головою.

Шари води і «мертва зона»

Океанографи виділяють кілька шарів води:

Поверхневий шар (0-100 м) теплий, солоність близько 18 ‰, насичений киснем. Тут живе більшість риби, планктон, дельфіни. Літом температура біля поверхні сягає 24-26 °C.
Холодний проміжний шар (CIL) залишки зимових вод, 8-9 °C. Він «запечатує» нижні шари.
Галоклін (100-150 м і глибше) різкий перепад солоності й температури. Нижче ~150 м вода майже не містить кисню.
Субоксична зона (вузька «прокладка») ні кисню, ні сульфіду; тут відбуваються складні відновлювальні реакції.
Сульфідна «мертва зона» (від ~90-150 м до дна) води з сероводнем (H₂S). Обʼєм цієї зони понад 90% усього моря. На глибинах нижче 1750 м концентрація H₂S стабільна, близько 383 ± 2 мкмоль/л (експедиції 2017-2019).

Солоність глибинних вод близько 22 ‰ (поверхня близько 18 ‰). Єдиний «кисневий подих» ззовні: солоний потік із Середземного моря через Bosporus. Густа солона вода просочується на дно, але кисню вносить мало, його вистачає лише на верхні ~100-150 м.

Життя на різних глибинах

Довго вважали, що нижче сульфідної межі життя неможливе. Сьогодні це спрощення.

0-150 м: повноцінна морська біота: близько 168 видів риб, кілька тисяч безхребетних, 4 види морських ссавців. Біорізноманіття нижче, ніж у Середземному, але басейн багатий на прісноводні й солонуваті види через великі річки (Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Bug).
150-300 м (оксична межа): тіотрофні бактеріальні килими (Beggiatoa) на кримському схилі (150-170 м).
200-300 м, сульфідні осади: активні infusoria, nematodes, foraminifera, kinorhyncha (Sergeeva et al., 2014).
Глибше 1700 м: конвективне змішування через геотермальний потік із дна; життя переважно мікробне. Чорне море вивчають як модель «мертвих зон» минулих океанів Землі.

Історія басейну і легенди

Чорне море відносно молодий басейн. Протягом більшої частини четвертинного періоду воно існувало як велике прісноводне озеро (неоевксинське), рівень якого був на 100-140 м нижче сучасного.

Близько 7500 років тому рівень Середземного моря піднявся до перевалу Bosporus (~32-36 м), і солона вода хлинула в басейн. Ryan і Pitman (Columbia University, 1997) описали різке затоплення понад 100 000 км² колишньої мілини і повʼязали подію з міфом про потоп (біблійний Ной, шумерський Utnapishtim). Більшість геологів сьогодні вважає наповнення поступовим, а не катастрофічним за один рік (Aksu et al., 2002; Yanko-Hombach et al., 2006). Суть не змінюється: перехід від озера до моря залишив у осадках різкий шар, від прісноводних молюсків на глибині до морських на поверхні.

Античні греки називали море Euxine Pontos, «гостеприймне море». Назва Euxine abyssal plain походить звідти.

Що змінюється сьогодні

Море глибоке, але життєвий шар зверху стискається. За даними турецьких і міжнародних програм (Capet et al., 2016; TÜBA, 2021):

1955 р.: межа безкисневої зони на ~140 м;
2005 р.: ~100 м;
2015 р.: ~90 м;
швидкість підняття близько 0,9 м на рік.

Причина евтрофікації: надлишок азоту й фосфору з річок. Шар з киснем зменшився на 10-15 м за останні десятиліття. Колись комерційно ловили 20+ видів риби, сьогодні переважно kilka.

Практичний контекст

Для купальника: безпечна зона перші метри. Чорне море дрібне біля берега (5-15 м на багатьох пляжах), але різко поглиблюється за межами мілини.

Для дайвера: recreational diving до 40 м; нижче 100-150 м потрібне спеціальне обладнання через безкисневі умови.

Для яхтсмена: хвилі до 12 м, приливів немає. Найнебезпечніше мілини й підводні камені на північному заході, а не «безодня» в центрі.

Коротко

Найглибше: 2212 м, південніше Ялти, на Euxine abyssal plain.
Середня глибина близько 1250 м; понад половина дна глибше 1000 м.
90% обʼєму безкисневі сульфідні води; найбільший meromictic басейн Землі.
Колись прісноводне озеро; близько 7500 років тому перетворилося на море.
Через забруднення «жива» верхня частина стискається: межа H₂S піднімається близько на 1 м на рік.