Кримська легенда - Фонтан сліз у Бахчисараї

Хан Крим-Гірей був суворою і лютою людиною, він не щадив нікого. Він ніколи нікого не жалів. Він зійшов на свій престол, пройшовши крізь гори мертвих тіл. Влада і слава замінили йому все - любов, ніжність і навіть гроші. Кажуть, що у хана Крим-Гірея немає серця в грудях. Але одного разу хан опинився на схилі своїх літ, він постарів, його серце ослабло, і раптом у нього ввійшло кохання.

Виявилося, що до ханського гарему привели маленьку дівчинку-рабиню. Її звали Деляре.

Деляре не хотіла зігрівати хана своєю ніжністю і любов’ю, але хан попри це любив її дедалі дужче. Вперше в житті хан відчув, що його серце може страждати, боліти і радіти.

Деляре не змогла довго прожити в неволі. Вона зів’яла, як тендітна квітка, позбавлена сонця.

Коли вмирає кохана людина, серце плаче кров’ю. Хан зрозумів, як може боліти серце.

Тоді хан покликав майстра Омера і сказав йому:

- Зроби так, щоб камінь зміг пронести моє горе крізь віки, зміг заплакати, як плаче чоловіче серце.

Довго Омер слухав і думав, як би з каменя зробити людську сльозу? Нарешті він сказав ханові:

- Якщо твоє серце заплакало, заплаче і камінь. І всі люди дізнаються, якими можуть бути чоловічі сльози...

І Омер вигравірував пелюстки квітки на мармуровій плиті. В середині квітки було людське око, і з цієї квітки важка чоловіча сльоза мала впасти на кам’яні груди, щоб палити їх віками. Щоб сльоза набігала в оці й котилася з чашки в чашку, наче по щоках і грудях.

Також Омер вигравірував равлика, який був символом сумніву. Він знав, що душу хана гризли сумніви: для чого йому потрібне життя — радість і смуток, любов і ненависть, зло і добро?

Досі фонтан плаче і плаче цілий день і ніч...

«Фонтан сліз» споруджено за наказом хана Крим-Гірея в 1764 році. Це оригінальна пам’ятка архітектури, оспівана великим російським поетом О. С. Пушкіним.

Крим тимчасово окупований Російською Федерацією. Наразі це не місце для туризму.