Замок Річарда

У Києві існує міф про те, що міський «середньовічний замок» колись приймав англійського короля Річарда Левове Серце, який, очевидно, відвідав замок у XII столітті, чи то по дорозі до хрестових походів, чи то назад. На жаль, ми тут, щоб розвіяти цей досить милий, але абсолютно безглуздий міф. Факти, бачите, не підтверджують міф. Насправді замок Річарда вперше з'явився на Андріївському узвозі лише у 1902-1904 роках, коли ділянкою володів київський підрядник Дмитро Орлов. Саме він наказав інженеру-будівельнику, відомому як Краусс, побудувати будинок в англійському неоготичному стилі. Проєкт Краусса був вражаючим, і отриманий будинок, справжній замок з гостроверхими шпилями та зубцями, критими аркадними сходами та дивовижно романтичним двориком, підійшов би навіть найпретензійнішому англійському середньовічному королю.

Насправді спочатку замок планувався як прибутковий будинок. На початку XX століття Київ пережив будівельний бум: дерев'яні, переважно одноповерхові будинки знесли, а на їх місце з'явилися багатоповерхові будинки та просторі квартири, які здавалися в оренду; Орлов хотів отримати шматок цього прибуткового бізнесу. Однак доля втрутилася. Орлов, який мав різні бізнес-інтереси на Далекому Сході, був застрелений у 1911 році, а замок незабаром проданий.

Відразу почалися чутки про те, що в замку ховаються жахливі таємниці і, що ще гірше, привиди та упирі. Орендарі скаржилися на жахливі звуки з димоходів і вентиляційних труб, які супроводжували кожен вітер, і незабаром слава про будинок поширилася по всьому місту. Кияни так боялися нібито привидів і страхітливих звуків, що долинали з дому, що хотіли знести замок. На щастя, одним із мешканців будинку був Степан Тимофійович Голубєв, професор Київської духовної академії, відомий історик. Він не так легко злякався, і одного разу, після чергової безсонної ночі, викликаної жалібним виттям з димарів, просунув руку в трубу і знайшов… яєчну шкаралупу! Саме шкаралупа - і тільки вона - викликала жахливі звуки: повітря проходило крізь її крихітні отвори, а шкаралупа працювала як резонатор. Про те, як вона потрапила у трубу, можна лише здогадуватися, але найвірогіднішим поясненням є розлючений будівельник.