Успенський печерний монастир

Успенський печерний монастир стоїть у скелях Маріам-Дере, долини під Бахчисараєм, на шляху до Чуфут-Кале. Храми вирубані у вапняку, приблизно на двадцяти метрах над дном долини, і до них ведуть сходи.

За переказом, пастух побачив на скелі ікону Богородиці зі свічкою. Князь звелів перенести її в палац, а вранці ікона знову була на скелі. Так повторилось і вдруге, і на місці збудували печерну каплицю. Інший переказ розповідає про змія, який забирав худобу і людей. Греки й генуезці молились Богородиці. Уночі на скелі засвітилась свічка над образом, а поруч лежав мертвий змій. Обидві історії пояснюють, чому святиню лишили в скелі, а не в долині.

Чернече життя тут старіше за ці перекази. У долині є християнські поховання VI століття, а про ченців згадують з VIII-IX століть. Долину спершу населяли греки, пізніше тут були генуезці. Монастир діяв і за Кримського ханства. Російським бранцям у Чуфут-Кале інколи дозволяли сходити на службу і зустрічати посланця.

1921 року монастир закрили. 1993 року його повернули вірянам і почали відновлювати.

Біля входу є розпис Георгія Змієборця.

Ікони на голій скелі писали в XIX столітті. За радянських часів вони вицвіли. Їх відновили високо на стіні, там, де перекази ставлять появу образу.

Схили навколо Бахчисарая вітер і вода сточили в печери. У них жили і люди, і тварини. Чуфут-Кале вище по долині - одне з таких печерних міст.

Крим тимчасово окупований Російською Федерацією. Наразі це не місце для туризму.