Купа вражень та пара магнітів

Отже, ми зібралися у похід. Рішення далося легко, т.к. вся робота в основний час пов'язана з сервісом і постійним проживанням у готелях, змінити діяльність не на бездіяльність а на активне проведення часу було необхідно. Вислухавши коментарі друзів-колег (приблизно одного змісту «Навіщо тобі це треба, ти ж можеш взяти будь-який тур, а їдеш їсти тушонку!?») та заручившись підтримкою та супроводом такої ж подруги – екстрималки ми зустрілися у Сімферополі! Який саме маршрут брати питання теж гостро не стояло – однозначно пов'язане з історією та пам'ятками Криму

Наш похід розпочався о 10,00 ранку зустріччю на вокзалі Сімферополя. Наша група – 8 чоловік + наш провідник Олексій.

1-й день, 3 липня

Після довгих зборів та розподілу продуктів, загальним голосуванням ми вирішили поїхати в Бахчисарай машиною (що коштувало нам 300 гр. за мікроавтобус), т.к. до електрички залишалося понад півтори години і втрачати час бажання не було. Доїхавши з вітерцем (чесно кажучи, у мене взагалі періодично виникали сумніви, що ми кудись доїдемо) до Бахчисараю, на мій подив проїхали Ханський палац і доїхали до Успенського монастиря. Закупившись водою та нугою на доріжку, ми вирушили до монастиря.

Провівши там не більше години і вмившись святою водою з монастирського джерела рушили до Чуфута Кале (вхід 40 гр. з людини). У цьому чудовому місті ми провели часу набагато більше, ніж годину, хоча й цього здалося мало. Шкода, що не вдалося взяти гіда, т.к. вгадувати «що це за смужки на дорозі» було хоч і цікаво, але не завжди вірно 

Детальний огляд міста всіх трохи втомив і, не відходячи й півкілометра, від нього прямо біля стежки ми пообідали. Далі наш шлях лежав до першої стоянки – Бешик Тау. Повз старий караїмський цвинтар по рештках стародавньої дороги. На жаль, місце, помічене нашим провідником для стоянки (біля джерела), було зайняте не тверезими відпочиваючими і нам довелося відійти трохи далі. Вечеря була приготовлена ​​блискавично, і ситі, втомлені та задоволені ми лягли спати!

2-й день, 4 липня

Після сніданку (БОРЩ!!!) ми вирушили у бік Алімової балки. По дорозі оглянули скелю, де, як запевняє путівник, є наскельні малюнки. Малюнок виявити не вдалося, зате вмилися і набрали води у черговому джерелі. А по дорозі врятували їжачка, який переходив дорогу в недозволеному місці і ризикував бути збитим гарячими кримськими гонщиками!

Перше затяжне піднесення взяли непросто, т.к. через різницю у фіз. силі (у групі було 2 чоловіків, 5 дівчат та дівчинка 11 років), що відстають весь час доводилося наздоганяти. Іноді здавалося, що у нас марафон 

Після обіду, спустившись по зміїній балці, вийшли до Малого Садового. Де, покуштувавши морозива і прикупивши «кожному за потребами» (кому квас, кому печінки, кому батарейки), вирушили на слід. стоянку – Челтер Коба.

Кинувши Льошу з рюкзаками, здійснили сходження до печерного монастиря Челтера Коба, де зустріли найдобрішого батюшку, який провів нам захоплюючу екскурсію монастирем і розповів про його історію. До речі, у монастирі є купальня (про що ми не знали). Будете там, обов'язково захопіть купальник  вода хоч і крижана, але після сходження саме воно! Далі піднялися до руїн Сюйренської фортеці, звідки відкривався захоплюючий дух вид на околиці. Вражень додало і те, що підійшли ми туди якраз до заходу сонця.

3-й день, 5 липня

Офіційний підйом у нас щоранку намічався на 8 ранку, але насправді всі, окрім мене та провідника, вставали раніше, години на три  Цього ранку ранні пташки встигли, захопивши купальники, сходити до Монастиря і викупатися. Такими бадьорими та чистими вони й готували нам сніданок.

У Соколине поїхали автобусом (3 гривні з носа). У селищі, знову покуштувавши смаколиків (морозиво, шовковицю…), знову ж таки на машині (так, ось такий у нас комбінований похід) ми вирушили до Великого Каньйону Криму. За дві машини ми віддали 40 гривень. Кинувши рюкзаки в кафешці (за що потім нагородили власника оною 20 гр.), Пішли до водоспаду срібні Струмки. Пересуватися без рюкзаків було легко  до водоспаду ми просто долетіли. Так само швидко піднялися і до верхнього оглядового майданчика, де, перекусивши запасами горішків та цукатів, пішли вниз, до ванни молодості. Вода виявилася набагато холоднішою, і страх замерзнути перевищив бажання бути молодим  пішли їсти чебуреки та пити чай на кримських травах! На ночівлю стали в Каньйоні. Стоянка була біля річки, тож була перша нормальна можливість помитися-попратися!

4-й день, 6 липня

Вранці дівчинки мили волосся. По-справжньому, теплою водою! Сніданок – гороховий суп – надав сили для нового сходження. Шлях наш лежав справжнім кримським лісом. Видові майданчики зустрічалися рідко. Ішли ми над каньйоном, але верхи.

Намічений на день маршрут ми пройшли до обіду. В обід стали на стоянці Баш Дере (з наполегливою похідною лазнею, яку ми, щоправда, не топили) і влаштували собі день розслаблення. Знайшлися і перші жертви кримських лісів, після обіду проводили операцію з видалення кліщів  Ніч була холодною, дуже-дуже холодною!

5-й день, 7 юля

Цього дня розпочали сходження на Ай Петрі. Знов ліс, знову дерева і ми деремося вгору! Маршрут, намічений на «до обіду», пройшли за три години і через годину були на Лисій горі. Звідти рукою подати до оглядового виття майданчика Ай Петрі, кінцевої точки нашого маршруту. Не піддавшись на вмовляння «доїхати до оглядової», гордим і легким кроком ми дійшли до сліду. Парковки. До обіду. Пообідавши, ми розійшлися - хтось залишився в таборі ще на ніч, щоб уранці спуститися в Ялту, хтось пішов одразу пішки стежкою, а ми пішли на оглядову, з метою спуститися на фунікулері (до речі, так ми на ньому і не спустилися, але це вже інша історія).

У підсумку весь маршрут пройшли ми швидше і отримали додатковий день для відпочинку на морі, яке виявилося зовсім не теплим, +16 градусів! У Москву після походу привезли купу нових вражень, уміння розводити багаття, купатися в крижаній річці та пару магнітів  У планах повернутися наступного року на маршрут «Дві мотузки»!