Не сиділося вдома

Про те як я ходила за кудикіни гори, або Демерджі тур 8-10 травня 2010 р.
Чому я пішла в гори? Хто його знає))), не сиділося вдома. Побачивши на вокзалі свою групу і Сашу (нашого провідника) в голові крутилася лише одна думка - моторошно цю справу і рюкзак і похід і взагалі ... Але все виявилося не так сумно як передбачалося;)
Доїхавши на тролейбусі до Ангарського перевалу, ми відразу бадьоро рушили в гори. Ліс несподівано здивував зеленню і різнобарвністю. Чомусь ще очікувалося побачити сірі дерева і ... сірі дерева - так як тільки початок травня і все таке, але немає - навколо розпускалася зелень і радувала навесні

Зробивши маленький привал біля красивого і дуууже дуплистого дерева, ми вирішили що таки пора збиратися в дорогу інакше ми так і залишимося закусити комарів і в перший же день суддями поле бою))) На подив, треба зауважити, що бенкетували ці кровосисні створення тільки в перший день - весь інший час навіть не нагадавши нам про своє існування.

Вийшовши на галявину МАН, Саша показав куди ми підемо ... і повернув в інший бік - наш маршрут пролягав до печери МАН. Печера виявилася середенькою і темнуватою, зате шлях до неї досить колоритним - стежка йшла по кромці обриву і під ноги дивитися було вкрай бажано;) а якщо ще додати сюди красиві види і різноманітність квітучих рослин (я орієнтувалася тільки на дику півонію, інших, на жаль і ах, не знала, але різнобарвний килим як на кращих альпійських галявинах перед банками мегаполісів, але тільки це все натурал;) відразу відчулося що таки да! таки гори, Крим і природа))))

Після перекусу довелося топати назад вже знайомої доріжкою на галявину МАН і йти тільки вперед, а якщо точніше то до місця нашої стоянки)) крокувати ще було багато, але і не сказати щоб це засмучувало - скоріше навпаки;) доводилося проходити по кромці обривів де відкривався дуууже цікаві нагромадження каменів і результати роботи вітрів.

Так, на першій станції - все роззнайомились, а попутно ще й напрацювалися, тягаючи дрова для багаття)) А ось нічка була прохолодненька, для кого як завжди, але мені від холоду того і хотілося наплювати на те, що вночі нормальні люди сплять, а скоріше вилізти з намету - розпалити багаття і нарешті зігрітися, на щастя ранок таки настало ...

Минулого ввечері рада так і не вирішила, хто ж буде жертвою і залишиться сидіти з рюкзаками поки всі інші щасливчики зганяють на вершину Демерджі, а заодно і в Долину привидів, ранок ситуацію ніяк не змінив, тому вирішено було зробити цей стоїчний вчинок в обнімку зі своїми рюкзаками)))

До вершини ми звичайно вийшли, але хмари, очікуваний з хвилини на хвилину дощ і туман нам трохи сплутали плани і в долину привидів нам не судилося побачити:( хоча ... подивитися там було на що і без долини - проступали крізь туман обриси обривів, кам'яних статуй і химерної форми дерев створювали несподівано цікаву атмосферу навколо)

Треба сказати ми так в тумані весь день і проходили))), а там, де нашому погляду повинен був відкриватися вид на море ми бачили тільки сіру стіну хмар сплетену з туману. Ось такими загубленими ми і бродили весь другий день)))

До ночі навчена гірким досвідом я завчасно витягла з рюкзака всі теплі речі, які були в мене в наявності, і напнула на себе - так, надія хоч сьогодні зігрітися і виспатися мене не покидала) Що сказати - три кофти і куртка зверху здобули свій ефект і спала я практично до обіду. До того ж поспішати нам було нікуди - це був наш останній день - поїзди у всіх були пізно ввечері, в плані залишався тільки водоспад Джур-Джур, плюс всю ніч ішов дощ, з ранку теж мрячило, що, погодьтеся, не сприяло ранній вилазці з наметів)

Поснідавши вівсянкою з ананасами (або з тушонкою - кому що більше припало до душі), ми вирушили в дорогу. До водоспаду було зовсім близько - з нас потрібно тільки спуститися по слизькій стежці без пригод що ми і зробили з превеликою радістю. Залишивши рюкзаки на вході у сторожів, ми вирушили подивитися на місцеву визначну пам'ятку))

Гарний, потужний ... хороший, словом, водоспад ... правда з Учан-Су не зрівняється, хоча недавно бачила фотки останнього - дуже сезонна штука - мабуть мені пощастило побачити його в період повноводдя, а ось Джур-Джур, якщо вірити чуткам, завжди такий же потужний, як навесні))

Надивившись на водоспад, ми прогулялися вгору за течією і навіть трохи полазили по камінню))))) прикольно було, навіть краще самого водоспаду;) Купатися як не дивно особливо нікому не хотілося, незважаючи на те, що всі дні до цього тільки про купання і мріяли, втім деякі заповнили цю прогалину вже в самій Алушті;)

Ось загалом-то і все))). Поїздка, як на мене, видалася вдалою: навіщо їздила, а саме відволіктися від усього-усього домашнього і подивитися-подивитися на кримську природу після зимової сплячки була виконана на відмінно. Окреме спасибі групі і провіднику Саші)) Всім успіхів!;)

Наталія Корнієнко, Запоріжжя