Цей звіт про тур: Бахчисарай – Ялта 🗓 27 липня 2009 р.
Звіт про актин тур «Бахчисарай-Ялта» 14-19 червня.
Після зустрічі на вокзалі та розподілу продуктів ми дружною зграйкою, на чолі з інструктором – Анною (дуже тендітною та витонченою дівчиною) попрямували до Бахчисараю. Слухаючи екскурсовода і включаючи по максимуму уяву, пройшлися Ганським палацом, зафіксували в пам'яті те небагато, що донесли до нас не зворушеним наші предки. Наступним, на шляху нашого прямування був Успенський монастир і святе джерело, які своєю неповторною енергетикою підживили наші тіла та душі, завдяки чому не встигли схаменутися, як уже були на Чуфут-калі.
Опинившись у цьому печерному місті і торкнувшись історії, розумієш, що піти просто не зможеш. Зовсім не тому, що втомився, а тому, що намилуватися навколишньою природою просто неможливо. Але спуститися на ночівлю, таки, довелося.
2день. Другий день походу розпочався співом птахів, яскравим сонечком, росою і, звичайно ж, дуже смачним сніданком, у виконанні нашого інструктора. Висушивши і зібравши намети, ми вирушили у напрямку ще одного печерного міста Тепе-Кермен. Пройшовши караїмський цвинтар і плато Киз кермен, ми й опинилися біля підніжжя городища Тепе-кермен. На жаль, цього дня на нас чекали не лише приємні сюрпризи. До Качі-кальону з нами не дісталися "два бійці" нашого загону. Одна з туристок оступилася на виході з автобуса та так невдало, що "заробила" розрив зв'язок. Довелося залучати страхову компанію (на щастя всі учасники активного туру застраховані) та швидку допомогу... Разом із потерпілою групу покинула її сестра, тож Алімову балку ми долали вже вдев'ятьох.
3день.Через Алимову балку, гору Курушлюк по урочищу Ведмідь ми спустилися в Малосадове. На ночівлю стали біля печерного монастиря Челтер-Коба. Знайомив нас із монастирем Отець Данило. І сам монастир та його настоятель ніби оповиті серпанком щирості та святості, до якої і ми змогли “доторкнутися”.
4день. Цей сонячний день ми почали з відвідування Сюреньської фортеці або точніше від того, що від неї залишилося. А залишилося, на жаль, зовсім небагато. Але навіть це «не багато» в оточенні скель та буяння зелені залишило приємні спогади та не погані кадри. Доїхавши автобусом до Соколиного ми продовжили наш шлях Юсуповською стежкою у напрямку Великого Каньйону. Розбивши табір, ми вирушили на процедури, що омолоджують!!! Купання у Ванні Молодості залишили просто незабутні враження. Та й розгладжувати, власне, більше нічого. Один раз занурюєшся – і жодної зморшки!!!!! Для мене цей день був наповнений емоціями та новими відчуттями, можливо, тому найбільше й сподобався.
5день. Вздовж Блакитного озера, через масив Бойка, ми вийшли до гирла Каньйону. Обійшовши його, ми почали сходження на Ай-Петрі. Цей підйом, мабуть, мав бути не з легких, але ми щось омолодилися. Тому й озирнутися не встигли, як уже настав час розбивати табір і ставати на нічліг.
6день.Ось і настав час нашого останнього похідного та смачного (спасибі велике нашому інструктору) сніданку. Після якого ми почали наш спуск стежкою Таракташ до водоспаду Учан-су, кінцевого пункту нашої подорожі.
P.S. Дуже сподобалася інструктор! Красу навколишньої природи описати взагалі неможливо, і те, що я вже визначилася з маршрутом на майбутній рік, гадаю, говорить саме за себе.
ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ!!!!!!!