В останній день семінару я таки вирвався на годинку до Ялти. Хотілося просто пройтися набережною, зробити пару фото. З часу попереднього мого візиту на набережну Ялти минуло понад три роки. Навіть тоді (а справа була взимку та вночі) вона справила на мене непогане враження. Ну а цього разу все було просто чудово – яскраве сонце, легкий вітерець і досить мало людей.
Гарне освітлення не залишало мені вибору – я просто не міг не фотографувати. Оригінально виглядав пам'ятник Леніну на тлі пальм та засніжених гір. Місцеві пташки, працювали над тим, щоб надати вигляду засніженості (або засидженості) і ленінській маківці. Якийсь дідусь щиро обурювався у зв'язку з моїм бажанням фотографувати цього антихриста. Тоді я сфотографував їх разом.
Туди-сюди снували матусі з колясками, підлітки на роликах та інша колісна техніка. А намагався вловити момент затишшя, щоб зробити пару фото панорам набережної Ялти. Мабуть, терпіння не завжди вистачало і мої панорами виявилися населені фото-двійниками та фото-привидами. Мене це не дуже бентежить - головне, що гори і небо вийшли чудово.
Численні рибалки на пірсі чимось нагадували веслярів з грецької галери. Галера з корабля перетворилася на ресторан, і тепер веслярі змушені були добувати рибу для вечірнього меню. У кого перекваліфікувалися пірати з "Іспаньоли" я не знаю, можливо просто фотографуються з дітлахами.
Моя фото прогулянка набережною Ялти розпочалася з пам'ятника. Пам'ятником і закінчилася. Чимось схожа на ляльку "Дама з собачкою" неквапливо прогулювалася під наглядом свого лікаря - Антона Павловича Чехова. А я тим часом уже біг назад на семінар – там розпочинався іспит.
Почніть вводити запит
🍪 Аналітичні кукіс, щоб робити сайт кращим. Деталі
