Зміст
Цей звіт про тур: Зимовий Роман-Кош 🗓 10 січня 2007 р.
Цей похід, хоч і планувався вже давно, стався випадково. Збори зайняли всього 2 дні, і це при тому, що на носі був Новий рік та інших турбот теж вистачало. Спочатку запланований маршрут: Малий Маяк – Парагільмен – Бабуган – Ялтинська яйла – Ай-Петрі. Реально ж ми ходили так...
1 день походу – 2 січня.
З Сімферополя маршруткою до Малого маяка. Підйом вгору повз Шархінський кар'єр. по дорозі нам зустрілися туристи, що зустрічали Новий рік на яйлі. Вони злегка налякали нас хуртовиною і снігом і побажали удачі. На нічліг стали біля джерела Тальма. Температура близько нуля. Починаючи з висоти 600 метрів, земля вкрита неглибоким снігом (5-10 сантиметрів).
2 день походу – 3 січня.
Підйом о 6 ранку. О 8-й після сніданку продовжуємо рух вгору по грунтовці. О 10.23 ми вже на плато Бабуган. Разом з нами на плато присутні хмари, тим самим позбавляючи нас панорами Алушти. Ідемо дорогою у бік газопроводу. Поступово хмари піднімаються, а сніг навпаки стає глибшим. По суті довкола справжня зима. Якщо не брати до уваги практично нульової температури. У бадьорому темпі перетинаємо Бабуган-яйлу. Після обіду о 14:00 радіальне сходження на Роман-Кош - найвищу вершину Криму. До заходу сонця (16:30) встигаємо дійти до Альтанки вітрів. Мабуть, назву їй дали знаючі люди, бо вітер там справді був. Причому такий, що на нічліг ми вирішили сховатися під занесеними снігом сосонками. Весь вечір ми розважалися розтопленням снігу для вечері та сніданку. Лігли спати близько дев'ятої.
3 день походу – 4 січня.
За ніч погода остаточно зіпсувалась. Вітер посилився, хмари згустіли, температура впала. Намети обмерзли й окрилися насилу. Поки ми зібралися, почалася справжня хуртовина. Видимість нульова. У таких умовах я не ризикнув продовжувати рух хребтом і вирішив спускатися вниз по Романівському шосе. Шосе, правда, постійно ховалося від нас під глибокими сніговими заметами і лише самотні кілометрові стовпчики запевняли нас у правильності обраного шляху. о 12:30 ми пройшли Нікітський перевал, відзначений знаком у вигляді синього глобусу. Відразу після перевалу дорога зникла в невідомому напрямку і наступні півгодини я провів інтуїтивне бродіння. Потім дорога, дякувати Богові, повернулася і більше не зникала. Ми пройшли кордон Червоний Камінь і близько 16:00 стали на ночівлю біля ущелини Уч-Кош.
4 день походу – 5 січня.
Іти далі дорогою було б нудно і ми вирішили спускатися ущелиною. Його струмки, кучугури та мокре каміння значно оживили подорож. Треба сказати, що ущелина виявилася дуже мальовничою, особливо її нижня частина. Дивно, що у путівниках Кримом йому приділяється так мало уваги. Адже звідси рукою подати до Ялти, а види анітрохи не гірші ніж у Великому Каньйоні. Наскільки я зрозумів, з місцевих струмків вода надходила до палацу Олександра 3 у Массандрі. Численні колодязі та труби йшли ліворуч, ми пішли за ними і опинилися в селищі Радянський (він же санаторій Долоси). Звідти на маршрутці до Ялти, а потім тролейбусом до повороту на Лаврове. Навіщо? Я збирався відкрити для себе Аю-Даг (Ведмідь гору). Октривати довелося пізно ввечері та під дощем. За дві години ми піднялися на вершину святої гори і розбили табір посеред лісу.
