Кратер сицилійської Етни поступово зростає та зміщується в бік моря
Спільна група вчених з Національного інституту геофізики та вулканології Італії (INGV), а також університетів Мілана-Бікокка та Палермо дослідила еволюцію вершини Етни за останні півтора століття. Результати наукової роботи оприлюднили у виданні International Journal of Applied Earth Observation and Geoinformation.
Для відстеження змін дослідники поєднали топографічну карту 1865 року, створену Військовим географічним інститутом, з архівними аерофотознімками, супутниковими спостереженнями та сучасними високодеталізованими зйомками з безпілотників. Усі 14 наборів різнорідних даних звели в єдину координатну систему, створивши детальну ретроспективну модель рельєфу гори.
Аналіз засвідчив, що Південно-східний кратер вулкана, який виник лише у 1971 році, демонструє значне накопичення порід і безперервне геометричне розширення на схід, до узбережжя. За висновками геодезистів, такий рух тісно пов'язаний із тривалою деформацією всього східного флангу вулкана, що повільно сповзає в бік води.
Контекст
Вершина Етни суттєво переформатувалася за останні десятиліття: якщо в середині XIX століття на ній домінував єдиний Центральний кратер, то нині діють чотири окремі жерла. Вони розвиваються по-різному: кратер Вораджине стрімко зростав через нашарування лави й попелу, тоді як Бокка Нуова та Північно-східний кратер переживають чергування циклів підняття й осідання ґрунту.