Лиса гора - танок відьом

Якщо в Західній Європі відьми віддають перевагу зібранням у Вальпургієву ніч на вершині Брокен-гори в Німеччині, то слов’янські відьми споконвіку облюбували Лису гору в Києві. У Києві п’ять «лисих» пагорбів - усі з обезлісненими вершинами. (Лисий пік свідчить про те, що в давнину язичники вирубали всі дерева і рослинність і встановили там свої капища. Пізніше, у християнські часи, ці місця стали вважатися осередками нечистої сили).

Лиса гора на Видубичах вважається наймістичнішим місцем Києва. Погана слава цього місця сягає ще часів Бату-хана. Після захоплення Києва він наказав убити всіх киян, які переховувалися у Звіринецьких і Китаївських печерах. Печери замурували. Кажуть, неспокійні душі загиблих у них досі блукають.

Пагорб ніколи не був забудований; вважалося, що тут живуть злі духи. Лише наприкінці ХІХ століття царська адміністрація наказала побудувати Лисогірський форт, що свідчить про те, що вона мало думала про місцеві забобони.

Форт призначався для російської артилерії. Однак військові, які охороняли укріплення, отримали дивні вказівки. Наприклад, офіцерам перед виставленням варти рекомендували «попередити солдата, щоб його не збентежили сторонні звуки. Це просто крики птахів і вітер». Укріплення також ніколи не використовували для оборони. З 1906 року форт використовувався як місце для повішення засуджених злочинців. Засуджених до смертної кари привозили сюди з тюрми в Косому Капонірі. Саме тут був страчений Дмитро Богров за вбивство прем’єр-міністра Росії Столипіна. Хоча на пагорбі засуджених зустрічали кат і священик, їхні тіла не дозволялося ховати на християнських цвинтарях. Кати закопали їхні тіла неподалік від шибениці.