Одеса - перлина півдня

Це чудове місто на узбережжі Чорного моря часто називають «перлиною півдня». Воно має особливий архітектурний стиль і особливу атмосферу. На щастя, більшість чудових будівель, які з’явилися в Одесі в XVIII-XIX століттях, були лише частково зруйновані під час Другої світової війни. Це означає, що місто зберігає чарівність минулих років.

Одесити відомі як гостинні, душевні, незалежні, горді - і з тонким почуттям гумору. Щороку 1 квітня в місті проводяться фестивалі гумору та сатири. А коли проходять фестивалі, місцевий бізнес надає своїм працівникам вихідний.

Місто має яскраву історію. 14 вересня 1789 року загін українських козаків генерала Суворова під керівництвом Антона Головатого взяв турецьку фортецю Ені-Дунья. Через шість років, 25 червня 1795 року, російські чиновники висловили вдячність за перемогу. Вони оголосили, що місцевість, яка є сьогодні частиною Пересипу Одеси, буде віддана для поселення «козакам Чорноморського війська».

Тому першими поселенцями нового міста на узбережжі Чорного моря були українці, «пересипські козаки». Нинішні жителі Одеси отримали репутацію тих, хто здатний протистояти будь-чому, завдяки цим незламним воїнам кінця 1700-х років.

На початку XXI століття Одесі було близько 200 років - молоде місто для цієї частини світу. Для порівняння, Києву близько 1500 років, а Львову ще більше.

Кінець XVIII - початок XIX століть - «золотий вік» Одеси, пік її розвитку та багатства. Ці часи пов'язані з ім'ям одного із засновників міста, французького герцога де Рішельє. Засновники були освіченою групою і добре керували містом. Серед них були фельдмаршал Суворов, граф Потьомкін-Таврійський і ряд відомих діячів, зокрема де Рібас, де Волан і Ланжерон.

Вони так добре попрацювали, заклавши фундамент для портового міста, що воно стало відомим у всьому світі як ворота до великої внутрішньої імперії.

Одесі пощастило насолодитися великою свободою під російським правлінням. Центральний уряд тримав під жорстким контролем переважну більшість своєї величезної імперії.

Одесі дозволили дихнути політично завдяки її вигідному географічному розташуванню, зручній затишній затоці, родючому чорнозему та різноманітному складу населення.

Російський імператор Олександр І відчував, що новозавойовані землі на півдні потребують прогресивного адміністратора.

Він обрав герцога Армана де Рішельє губернатором у 1803 році.

Рішельє, хоч і був іноземцем, став завзятим поборником Одеси. Він докладав усіх зусиль, щоб створити в місті сприятливі умови для розвитку і торгівлі.

Це включало переконання уряду знизити тарифи лише на чверть від того, що було в інших портах. П'ята частина доходу від грошей, заощаджених на нижчих тарифах, пішла на розвиток нового міста.

Процвітання сягало всіх верств суспільства, даючи одеситам хороший рівень життя.

Граф Ланжерон, який зайняв пост губернатора від герцога де Рішельє в 1815 році, сприяв процвітанню Одеси, переконавши російський уряд створити в місті безмитну зону міжнародної торгівлі. Хороші часи в місті тієї епохи призвели до того, що Одеса здобула репутацію європейського міста.