Автотур по Карпатах

Зустріч на вокзалі в Івано-Франківську не пізніше 10 ранку. Знайомство групи, інструктор видає прокатне спорядження (замовляйте його заздалегідь). На замовному мікроавтобусі їдемо в селище Лазещина, де звертаємо з траси в ліс і продовжуємо шлях до турбази Козмещик (4 години на шляху). Це кілька будиночків, загублених в лісі, біля підніжжя Чорногірського хребта. Заселяємося в одну з хатинок, перевдягаємося і йдемо на короткий інструктаж з техніки руху в кішках і по поводженню з льодорубами. Не переживайте, тут немає нічого складного. Це обладнання може знадобитися лише на деяких ділянках сходження. Більшу ж частину шляху ми будемо просто йти по стежці в снігу.

Після вечері майже відразу вкладаємося спати - завтра рано вставати.

Сьогодні нам доведеться пройти трохи менше 20 км. На снігу швидкість руху групи рідко перевищує 2 км / год. Так що готуйтеся як мінімум до 10 годин на свіжому повітрі. Навіть якщо ми вийдемо в 7 ранку, то повернемося о 17:00, що за зимовим часом вже фактично ніч. Тому обов'язково беремо з собою ліхтарики. А також чай в термосах, обідній перекус, теплі куртки, аптечки, і багато іншого.

Від Козмещик починаємо плавний підйом по хвойному лісі. Пізніше, за полониною Гропа виходимо на більш відкриту ділянку, ми йдемо по гребеню - одному з відрогів Говерли. Рухаючись по ньому, ми обходимо урочище Котел і опиняємося на схилі Говерли на висоті трохи більше 1800 метрів. Трохи відпочиваємо в крихітній хатинці-укритті і виходимо на штурм вершини. І ось тут нам цілком можуть зустрітися ділянки стежки, де під впливом вітру сніг перетворився в щільний фірн - майже лід, по якому безпечніше ходити з льодорубом і в кішках. Але з таким же успіхом зимові Карпати можуть порадувати нас брудом по щиколотку і розкислим від дощу снігом.

З вершини Говерли відкривається дивовижний вид на Чорногірський хребет, нескінченні смерекові ліси і далекі румунські гори. Ховаємося від вітру, фотографуємося і обідаємо. Спускаємося на Козмещик тією ж дорогою, що йшли сюди.

Петрос трохи нижче, ніж Говерла. Але його схили крутіше і небезпечніше, а тому розслаблятися не варто. Головне ж - у всьому слухати інструктора.

Після раннього сніданку виходимо на маршрут. Значну частину шляху ми пройдемо по цілком комфортній ґрунтовій дорозі, яка петляє в лісі між урочищ Лощина і Гребля. У полонині Головческа (висота 1500 метрів) ліс відступає і ми опиняємося на хребті, що з'єднує Петрос і Говерлу. Це Перемичка і звідси починається той самий, крутий підйом на Петрос по східному гребеню. Нам належить подолати 500 метрів по вертикалі і тут знову можуть знадобитися кішки і льодоруби.

Вершина Петроса набагато менш людна, в порівнянні з Говерлою. Ще один плюс цієї гори - з неї відкривається непередаваний вид на засніжену Говерлу. Робимо переможні знімки на вершині (і тут знову знадобляться льодоруби), обідаємо і починаємо спуск. Вниз йти набагато легше, але є ризик збитися зі стежки і вискочити на крутий обрив. Тому треба намагатися триматися всім разом, не розтягувати по схилу, йти чітко за інструктором.

Від підніжжя Петроса йдемо назад в ліс - до бази Козмещик. Завтра нарешті можна відіспатися, а значить сьогодні ввечері можна буде розпочати святкувати завершення активної фази походу по зимових Карпатах.

Ближче до обіду за нами приїде мікроавтобус. А до цього можна погуляти в лісі, організувати лазню або просто всмак відіспатися. За планом ми будемо в Івано-Франківську близько 18:00. Але на всякий випадок зворотні квитки краще брати на поїзди, що відправляються після 21:00.

Інструктор має право вносити зміни в маршрут залежно від погоди і стану групи.

Збираємо речі, їдемо в Мукачево дивитися замок Паланок, історія якого починається з 11-го століття. Потім переїжджаємо в с. Середнє, відвідуємо знамениті "турецькі" винні підвали 16-го століття та руїни замку ордену тамплієрів (13 століття).

Наступний пункт програми - Ужгород - головне місто Закарпаття. Тут ми оглядаємо Ужгородський замок і музей народної архітектури та побуту (старовинні будиночки й церкви просто неба). Потім обідаємо й гуляємо містом.

Увечері їдемо до руїн Невицького замку (13 століття) і завершуємо день у селі Лумшори, у черговій гостинній садибі.

Сьогодні ми нікуди не їдемо, а вирушаємо у доволі тривалу пішу прогулянку (12 км в один бік) до вершини полонини Руна (1479 м). Окрім заспокійливих краєвидів на горі можна оглянути покинуту ракетну базу часів Холодної війни. У поєднанні з розповідями інструктора все це створює дивовижну постапокаліптичну картину :)

На зворотному шляху знайомимося із ще однією місцевою пам’яткою – лумшорськими чанами. Це своєрідна альтернатива термальним купальням – величезні чавунові казани, у яких одночасно можуть «варитися» (температура води близько 40 градусів) до 6 осіб. У нашій садибі теж є такий чан і на наш повернення водичка вже буде готова :)

Після сніданку вирушаємо на піший похід до водоспаду Партизан (5 км в один бік). Потім виселяємося з садиби та їдемо у напрямку Львова. Дорогою завітаємо до селища Поляна, яке славиться своїми мінеральними водами, а потім зупинимось пообідати на вже знайомому Латорському перевалі, де також можна буде придбати сувеніри на ринку.

Близько 18:00 ми прибудемо до Львова, на центральний залізничний вокзал. Тур "Карпати налегке" завершено – можна їхати додому, а можна знову таки залишитися на кілька днів у Львові.

Інструктор може вносити зміни до маршруту!