Ґорґани

Ґорґани - Центральна частина Карпатських Бескидів, розташована між річкою Мізункою на заході та річкою Прутом на сході та між межами Карпатських гір на півночі та Середньокарпатської западини на півдні. Ґорґани займають площу приблизно 2500 кв. км, є найменш доступною та найменш заселеною частиною Українських Карпат. Вони утворені здебільшого твердими та міцними пісковиками. Поперечні долини річок Мізуньки, Свічі, Чечви, Лімниці, Бистриці Надвірнянської, Бистриці Солотвинської, Пруту, що розсікають поздовжні хребти, перетворили решітчасту структуру гір у перисту, а іноді й острівну форму.

Висота гір зростає від 1400 м на заході (гора Ґорґан Вишківський 1448 м) до 1800 м у Лімницькій улоговині (вершини: Грофа 1748 м, Попадія 1742 м, Сивуля 1836 м, Ігровець 1804 м, Висока 1805 м), а потім знижується на схід (вершини: Довбушанка 1760 м, Синяк 1664 м, Хом'як 1544 м). Вершини, часто відокремлені одна від одної глибокими ярами, більш диференційовані, ніж вершини в інших частинах Бескидів. Великі поля (до 5 кв. км) валунів пісковика (результат вітрової ерозії) покривають вищі вершини, особливо їх південні схили, а на найвищих схилах виявлені слабкі сліди минулого зледеніння. Річкові долини в Ґорґанах глибоко порізані (до 1000 м) і вузькі, а їхні схили круті. Річки мають нерегулярну течію, яка часто переривається порогами і перепадами (наприклад, р. Бухтовець, р. Прут). Ґорґани залишаються переважно лісовими. 80% їх загальної площі займають ліси, що складаються переважно з ялини; мішані ліси трапляються лише на периферії та в Закарпатті. Вище верхньої межі лісу (на висоті 1450-1550 м) сосна гірська (жереп) поширена ширше, ніж в інших частинах Українських Карпат. Через це та через кам'яні розсипи пісковика в Ґорґанах рідко трапляються полонини. Бескиди, що лежать між двома рукавами Середньокарпатської западини, є перехідною формою між ландшафтом Ґорґан і Полонинського Бескиду. Особливо це помітно в басейні верхів’їв Тереблі на Закарпатті (вершини: Канч 1583 м; Стримба 1723 м; Стремініс 1599 м).

Гори Ґорґани дуже малонаселені через непривітне середовище. У західних і центральних Ґорґанах, населених бойками, села розташовані здебільшого на окраїні гір; всередину проникають лише поселення гуцулів у долинах Бистриці Надвірнянської та Пруту. На периферії розташовані міста Надвірна та Делятин. Неукраїнці - євреї, поляки, німці - з'явилися в цьому регіоні в ХІХ ст., коли ліси почали комерційно використовувати; у 1939 р. вони становили близько 10 відсотків усього населення. Ці меншини там більше не проживають.

Основним природним багатством Ґорґан є ліси. Їх розробці сприяло наприкінці ХІХ ст. будівництво густої мережі вузькоколійок, якими ліс транспортували на великі лісокомбінати у Вигоду, Брошнів-Осаду, Надвірну та інші міста. Невелика нафтова промисловість була в Биткові, Пасічній, Ріпному. Курорти долини Пруту - Ворохта, Яремче, Ямне, Микуличин та ін. - здобули всеукраїнську славу; їхньому розвитку сприяла єдина залізниця в Ґорґанах, що з’єднує долину Пруту із Закарпаттям через Татарський перевал.