На каяках десь у морі

Відгук про морський похід Турецька Атлантида, вересень 2020

Якраз минув місяць з нашої подорожі, тому можна писати пост. Похід на каяках десь в море ... Перша думка - це буде крута пригода.

На мій подив і чоловік і наші друзі швидко погодилися взяти участь у цій подорожі. Вже перед самим походом у мене були думки про те, що мої навички плавання залишають бажати кращого і взагалі напевно весляр з мене не дуже, але діватися вже було нікуди. Як то кажуть: бійтеся своїх бажань - вони мають властивість збуватися.

На мою думку перший день в будь-якому поході найскладніший і цей не був винятком. Море не надто допомагає тобі плисти, гребти все-таки необхідно. А ще у мене виявилась морська хвороба, чого я зовсім не очікувала. На обіді я вже думала про те, як буду збирати всі таблетки на яхтах що пропливають повз нас.

Однак краса навколо заряджає тебе на позитив і відмінний настрій. Тим більше такий похід відрізняється від пішого, адже в каяку ти проводиш лише 4 години на день. Прибувши на наш перший нічліг я повністю переконалася, що це вартувало того. Дикий пляж, вечеря і шикарний захід сонця - все, що потрібно для щастя мандрівникові.

На наступний день ми вже були в Аперлаі (стародавнє лікійське місто). Так круто що ці руїни збереглися до нашого часу, сподіваюся після нас також залишиться щось, чим будуть захоплюватися нащадки.

На 3 день ми припливли до частково затонулого міста Сімена (Кекова). Цікаво розгадувати що б це могло бути: мені дуже сподобалися сходи, які просто йшли під воду. Погода і море радували нас своїм теплом, тому купатися можна було в будь-який час доби.

Потім ми тимчасово потрапили в цивілізацію. Душ з прісною водою і морозиво здавалися найкращими благами світу. Але ми рухалися далі, адже на наступний день ми повинні були побачити черепах.

Я ніколи не бачила черепах у морі, тому коли одна знизу підбила наш каяк і виплила поруч з ним, то я була в шоці. Вона була в довжину близько 1 метра, а то й більше. Чесно кажучи черепаха злякала нас своїми розмірами. До того ж вона виплила настільки близько до нас, що здавалося ніби вона прокусить наш каяк і він заповниться водою. Тому ми поспіхом відпливли від неї, а решта черепах були вже менше за розміром і милуватися ними було в задоволення.

В кінці ми доїхали до нашої початкової точки за 40 хвилин на машині, а на каяку веслували 4 дня ....

Така подорож в деякій мірі є випробуванням, відчуття ніби ти дивишся фільм і взагалі це все не з тобою. Однак сказати, що мені сподобалося - це нічого не сказати. Крутість цієї подорожі прямує до нескінченності ))

Анастасія Бутузова, Світлогорськ - Київ, 18 жовтня 2020.