Стежками Чорногори

І так, прийшов час написати свій відгук про похід по Чорногірському хребту 18.06.17-23.06.17

Світ зараз дуже різноманітний, всюди інтернет, мобілки, планшети, і інше, можна завжди включити ютуб і милуватися красотами, дивитися фото красивих місць в пошуковику-все у нас під руками.Але душа вимагає усамітнення з живою, дикою, справжньою природою, і простого людського спілкування, забути про всі проблеми, забути про зв'язок із зовнішнім світом, хоч і не надовго (благо відсутність покриття в більшій частині Карпат це дозволяє :))

Коли вперше побував в Карпатах як відпочиваючий (відпочинок без трекінгу, з комфортом і перевезення автобусами ) відразу ж закохався в гори, і сказав собі: при першій нагоді обов'язково повернуся сюди і вже в якості повноцінного туриста, з величезним рюкзаком за спиною))

Так і вийшло.Вирішив ще після Нового Року що йду в похід, залізно! Знайшов однодумця з роботи і з цього моменту почалося вивчення нами спорядження, що взагалі потрібно брати, як одягатися і т.д, так як вважаю, що удача любить підготовлених, а тим більше це гори, не хотілося потрапити в халепу і псувати собі враження. До речі опис що брати в похід на сайті толковий, дотримувався цього списку з деякими ми своїми правками.(P.S. Раджу не ігнорувати список спорядження ,брати нормальне взуття та іншу екіпіровку,якщо бюджет обмежений користуйтеся прокатом/позичити у друга /секонд)

Йшов час, і ось уже до походу тиждень, три дні, день і ось ми вже на вокзалі,тримаємо путь на Франківськ. І ось, ми вже у Франківську. Зустріч на 10: 00, але поїзд прибув раніше, обійшли весь центр Франківська щоб скоротати час. Прийшли на місце зустрічі, тут ми познайомилися з нашим гідом Олегом, прийшли на точку збору вантажити продукти, а тут нежданчик! Компашка цілий іноземний легіон! 3 індуса, 1 індуска, 2 англійки і 1 німець, пара зі Львова, два товариша з Дніпра ну і я з товаришем з Києва.

Неочікуваний поворот, легке знайомство, жарти, деякі проблеми з комунікацією, але я взяв на себе роль перекладача (заодно і потренував свою англійську, теж приємний бонус)) Вантажимося в бусик і їдемо в табір Козьмещик.

Розбираємо гору продуктів і снарягу на кожного учасника, підганяємо спорядження і в путь до Лазещини!Потихеньку набираємо висоту, після дощу всюди бруд, іноді буксуємо, але це навіть якось починає подобатися) Далі був веселий затяжний підйом з доволі крутим кутом підйому, розмита глина, яка налипає на підошву, мрячить злегка дощик, тут розумієш яка хороша річ трекпалки!)

Тут вже потихеньку бачимо хто на що здатний, хто йде попереду, хто відстає, кому важко, кому не дуже. Добралися до сироварні, очі ще не звикли до таких зачаровуючих видів, голова постійно дивиться по сторонам і зрідка під ноги:) Відразу ж взяв шматочок овечої вурди (дуже поживно!)

Трохи вище розбили табір, і почали думати вечерю, сходили за дровами, почали готувати, хоч ми й вечеряли о 23:05 але це додавало своєї романтики-їсти під зірками біля вогнища і з розгулявшимся апетитом смачний борщ приготований гідом Олегом це ті ще враження!

Вставши вранці і поївши смачною вівсянки зі згущеним молоком і сухофруктами висуваємося в бік Петроса, вже біля підніжжя ця гора заворожує своєю красою ...І ось, починаємо нелегкий підйом, під ноги потрібно дивитися постійно, щоб не схопити хиткий камінь або проскользити колінами або 5 точкою (було таке діло).

Піднялися, помилувалися красотами (благо погода дозволяла) пофоткались звичайно як же без цього, і на спуск) спуск теж був веселий ...) далі п'ємо чайок, підкріплюємося солоденьким і вперед на Говерлу через перемичку.

До Говерли спочатку йшли з запалом, а на підйомі почали якось сповільнюватися, і було вирішено заправитися сухофруктами і перепочити біля будиночка під Говерлою. Сухофрукти мене дуже смачно підзарядили енергією, і я просто помчав на вершину, включивши бадьору музику на телефоні, підйом майже як сходами, раз-два і я сам того не очікуючи бачу шпиль на вершині і вибираюся на верх, благо йшли після обіду, на вершині було 4 туриста, так що вдалося вдосталь намилуватися краєвидами, пофотографуватися і відпочити без натовпів туристів.

Далі почався затяжний спуск з Говерли на базу Заросляк. І ось, ми вже на Заросляку, досить втомлені, чекаємо відстаючих (не всім було легко пройти дві гори за день). Розбиваємо табір і готуємо гречку з тушонкою, вдосталь наївшись, лягаємо спати.

На третій день залишилися в таборі, відпочивали після спусків, купили сувенірів, попралися, просушилися, відправили половину нашої групи додому (тур на три дні) і залишилося нас шестеро разом з гідом, душевно посиділи біля вогнища, потравили байки, ввечері, вляглися спати) 

День четвертий - за планом підйом до озера Несамовите, далі по хребту і ночівля на руїнах біля Сідловини під Піп-Іваном. Покаталися на сніжку біля Несамовитого,на хребті потрапили в туман як молоко і ураганний вітер, далі-ночівля)

На п ятий день прокинулися в 5 ранку і піднялися подивитися схід сонця. Прекрасно,такі сходи сонця хочеться бачити частіше, коли сонце піднімається, підігріває сплячі хмари в горах і потім вони піднімаються доверху… Далі радіалочка на Піп-Іван, дуже сподобалося, прекрасні краєвиди!

Повертаємося з Попа, збираємося і вирушаємо до Дземброні, спуск, спуск, спуск, на шляху затарюємося сиром додому з сироварні , розбиваємо табір, ділимося враженнями біля багаття, їмо гречку з тушонкою...

Це була остання наша ночівля в горах,дуже не хотілося їхати в сірі будні,хотілося залишитися ще..)

Хочу подякувати Outdoor Ukraine і особливо нашому гіду Олегу Бойко за прекрасний тур, розповів багато цікавих історій, відповідав на всі питання стосовно туризму і екіпіровки нам як новачкам на майбутнє. Після цього туру дуже відпочив морально,а фізично потрудився і перевірив, на що здатен. Також підсилилось бажання ходити в гори і надалі…)

Oлексій Шрамко