Як каякери у моря хвилі шукали

Звіт про тур на морських каяках Турецька Атлантида 31.10.2021 р.

Похід на каяках по Середземному морю почався нестандартно - ми довго думали. На лікійське узбережжя сунув потужний циклон і потрібно було якось врахувати цей факт у плануванні маршруту.

31.10.21 Тренувальний день

Чи готові наші намети до 50 мм опадів цієї ночі? Не факт. Так з'явилася ідея не їхати з готеля назавжди, а зробити перший день тренувальним - поплисти в радіалку по бухтах навколо Каша, а ввечері повернутися в місто.

Спочатку цей план здавався занадто обережним (кажи вже прямо - панікерським), адже сонечко та тепле море ти відчуваєш вже зараз, а прогноз штука брехлива і може передумати. Але після обіду колір неба змінився. З грецьких островів сунув чорний грозовий фронт, здійнявся вітер і ми ледь встигли повернутися в гавань, перш ніж блискавки вдарили в море.

Дивна річ - ми боролися з хвилями, насилу пристали до берега, тягали каяки під зливою та так само під зливою йшли пішки додому. І уявіть собі, весь цей час особисто мене сіпало від радості. Як же добре, що прогноз не збрехав, а ми не начхали на нього та обрали обережніший план.

01.11.21 Аперлаї, Юзюмлю

Новий день на Середземному морі приніс новий клопіт. Наш готель зранку ледь не змило зливою, але я не про те. Новий прогноз казав що дощі поступово вщухнуть але буде вітер за якого нашим каякам у відкритому морі буде непереливки.

Отже ми знову сіли за мапу та вигадали на сьогодні маршрут який дозволить весь час ховатися за островами... а ввечері повернутися в місто. Нажаль. Чесно кажучи вже хочеться в намет. Але ж клятий вітер.

Тож знову була радіалка - плавали в бухту Аперлаї, роздивлялися фортецю та мріяли про скарби. На зворотньому шляху вперше зазирнули у приховану бухту Barak Limani - кайфовий каньйон вартий детальнішого розгляду за більш комфортної погоди.

Доречі, на фотках здається що у нас жортка осінь. Але насправді море аж горяче, та й повітря дуже тепле. Після тих холодних ночей на стежці Св.Павла все це дитячі забавки.

Кайфово спостерігати як швидко росте наша майстерність у веслуванні. Насправді, ми як були початківцями, так їми і залишились. Змінилося сприйняття води. Хвилі перестали вганяти в стрес і ми вже можемо теревеніти веслуючи проти вітру. Нажаль їсти гранат з веслом в руках ще не виходить ((

02.11.21 Сімена-Кекова

Все! Дощу більше не буде. Ми нарешті ночували в наметах. На острові. Самі. Кайф. Навіть навала морських комарів не завадила ))

Вдень було таки кілька стрьомних моментів через вітер. Але ми дуже плідно побігали на березі (фортеця в Кале, та інше) і так дочекалися більш гуманної погоди.

На заході сонця море на диво заспокоїлось ще більше і ми навіть влаштували нічну рибалку. Жодна тварина не постраждала )) Бачили справжню мурену та великих кальмарів і на тому задовольнилися.

03.11.21 Черепахи

Дива! Останній день середземноморського походу на каяках пройшов за планом. Не довелося нічого міняти, вигадувати чи скасовувати. Ми просто поснідали, зварили кави, запливли в піратський грот з кажанами, потім в нудистську бухту без нудистів, потім в крижану річку з черепахами...

Чомусь мені здається що ті черепахи нас запам'ятають. Ми бігали за ними по берегу, пірнали в крижану ріку, продиралися крізь очерет на каяках. Усе заради мовчазних велетенських тваринок. Точніше заради фоток з ними. Як малі діти, чесслово. Але ж з сивиною в бороді ))

І раптом, бах - і ми вже в Демре на вокзалі. Похід закінчився. Так і мало бути, але чому ж так рано? Хіба що ще щось вигадати?