Спогади про гори

Тур «Затерянный мир» Крым, 1-3 мая 2013.

Ось ми і вдома. Похід закінчився. Залишилися найкращі спогади про гори, море, відпочинок, похід та нових друзів, ну і звичайно море позитиву, фото та відео. Кілька слів про інструктора. Антон сам з Севастополя. Хоч на початку він здавався скромним та мовчазним, потім дуже цікаво і пізнавально розповідав про всілякі визначні місця під час походу. З обов’язками справився добре, важливі рішення приймав вірно.

Мрія про похід в Крим виношувалась вже давно. Карпати нами були вже трохи сходжені. Три-чотири денні походи на Свидовецький хребет (Свидовецькі озера), полонина Боржава, Горгани ну і вінець всьому звичайно тижневий похід від г. Піп Іван в Мармароському масиві Карпат до г.Піп Іван на Чорногірському хребті.

А тут ще травневі вихідні. Тому, порадившись з дружиною Наталею, сміливо взяв квитки на поїзд Львів-Сімферополь та назад на поїзд Севастополь-Київ. Причому на зворотній напрямок квитки розійшлись за 20хв. вранці за 45 днів до поїзда.

Отже я, моя дружина Наталя та дочка Оксанка вирішили здійснити 1-3 травня 2013 року триденний похід «Загублений світ» через гори до моря в районі Севастополя.

Ніколи не думав, що у поїздах Кримського напрямку у цей час їде так багато туристів. Біля 95% складали люди з рюкзаками, велосипедами, спальними мішками, палатками, каріматами.

Ну ось ми в Сімферополі. Тут збирається вся група. Як і домовились, бус нас довіз в район Ласпинського перевалу. Наша група виявилась чималою ¬¬¬- 15 чоловік та інструктор. Кілька слів про інструктора. Антон сам з Севастополя. Хоч на початку здавався скромним та мовчазним, потім дуже цікаво і пізнавально розповідав про всілякі визначні місця під час походу. Зізнався, що інструктором групи йде вперше. Але з обов’язками справився добре та важливі рішення приймав вірно.

На початку походу затяжний підйом на гору Куш-Кая.

Вигляд з гори – просто супер: сонце, гори, море, – що ще потрібно людині для щастя. Видно маяк та найпівденнішу точку України – мис Сарич. На горі одночасно з нами зібралась група людей з якимись пластиковими відрами, що видавали різні звуки. Ці «діти Сонця» тут проводили загальну медитацію.

Вдосталь намилувавшись краєвидами, ми спустились у ліс до джерела Демір-Капул-Чокрак на місце першої ночівлі.Взагалі джерела в Криму це окрема тема. Їх тут дуже мало. За весь похід бачили лише два (біля місць ночівлі). На таку ж пройдену відстань в лісистих Карпатах ми б зустріли їх з п’ятнадцять. Вечеря, знайомство біля вогнища, розмови про цікаві місця, гори, політику, дружбу між Україною і Росією (як же без цього). Виявилось, що серед нас туристи з Тернополя, Києва, Дніпропетровська, Москви, Бєлгорода. Відмічу, що на ночівлях вночі було жарко, так що спальники можна було й не брати (жартую, спальник потрібен). Здивувало те, що ввечері не було роси, а вранці в палатці не було конденсату. Таке напевно буває дуже рідко.

На другий день вирушили через ліс на іншу гору чи скалу (так і так вірно) Кокія-Кая. Тут залишки секретного військового об`єкту ПВО ще з Радянських часів. Ну а вигляд з Кокія-Кая звичайно ще кращий ніж першого дня з Куш-Кая.

Неподалік прірва глибиною 560м.

На березі моря багато цяточок. Лише в бінокль видно, що це туристи з палатками. Поряд з ними човни. Дістатись на ці пляжики напевно можна лише морем.

Далі наш шлях пролягав так званими «полицями». Йти потрібно було дуже обережно, оскільки справа гори, а крок вліво і провалля.

Йти нескладно якщо не дивитися вниз.  Потім невеличкий підйом ще на одну гірку з чудовими панорамами.

Добре видно вхід у Балаклавську бухту, мис Фіолент, камінь «Зуб», камінь «Парус», а вдалині – Севастополь. Оксанка зайнялась фотомисливством за квітами, яких тут в цей час росте багато й на будь-який смак.

Через деякий час було два спуски в район пляжу Інжир – місця другої ночівлі. Площадку для наметів наш інструктор Антон знайшов дуже хорошу, метрів 20 над морем. Так що ввечері можна було у бінокль спостерігати численні зграї дельфінів у морі та мальовничий захід сонця за мисом Фіолент.

Ми знали, що на третій день є два варіанти завершення походу у Балаклаві. Перший: півдня відпочити на морі, позасмагати, покупатись і, завантаживши всі наші речі в кораблик, прибути у Балаклаву. Другий: вранці після сніданку і зборів підніматись трохи вгору і, траверсувавши скали, йти по суші, по дорозі відвідавши ще деякі місця («бочку смерті», руїни фортеці Чембало). П`ятеро з нашої групи вибрали перший варіант. Серед них були й ми.

Отже, ми кайфували й вдосталь «накупувались» ще півдня на пляжі Командирський.

Вода у морі була чиста і прохолодна але жарке сонце це компенсовувало. Стоячи на камені і зачаївшись деякий час можна було бачити як напливають зграйки різноманітних рибок – великих і маленьких, навіть були червоні як у акваріумі. Подорож на кораблику в Балаклаву була також цікавою.

«Капітан» човна розповідав нам про різні цікаві об`єкти на березі. Після «десантування» у Балаклаві майже без перерв: переїзд маршруткою у Севастополь, поїзд Севастополь – Київ і накінець – автобус Київ – Тернопіль. І все це за одну добу. Прямо як у фільмах про Джеймса Бонда. Не вистачало тільки ще перельоту літаком.

І ось ми вдома. Похід закінчився. Залишаються найкращі спогади про гори, море, відпочинок, похід та нових друзів, ну і звичайно море позитиву, фото та відео.

Момот Віктор, Тернопіль.